Специфіка відображення граматичної інформації у "Словнику мови усної народної словесності"

Abstract

The language of folklore is peculiar. It has distinctive features at each linguistic and structural level. The grammar of works of oral folklore also has its specifics. The vocabulary of the folklore language should have an expressive linguistic direction. The vocabulary, or the register part of the linguistic dictionary, must contain grammatical information about the word. It is almost impossible to provide all the grammatical information about a lexeme entered into the dictionary register. Compilers of lexicographical works always have to limit themselves to a certain minimum necessary and sufficient to fulfil their purpose. In this paper, we will offer such a grammatical minimum, which, in our opinion, will be adequate for a qualified lexicographical description of the grammar of those verbal facts that are available in the language of folklore.The language of folklore is primarily oral speech, characterized by variability, not only at the level of texts but also at the grammar level. Traditionally, nouns are inflected with the genitive case. In this case, the main variants of inflexions must be reflected in the Dictionary of Oral Folklore. For head nouns, it is necessary to give a remark indicating the gender. It is also essential to record specific data on the number category to mark plural nouns. Adjectives, ordinal numerals, and adjectival pronouns are recorded in the original form (masculine singular nominative case). Unstressed and short forms are pretty typical for folklore texts. This expressive grammatical feature of the parts mentioned above of speech also needs, in our opinion, to be reflected in the dictionary entry. Traditionally, in Ukrainian lexicographical works, pronouns, adverbs, interjections, and service parts of speech are indicated. Dictionary entries, which include verbs, usually given in the infinitive, will traditionally be accompanied by personal forms (first and second-person singular or other endings if necessary). Be sure to indicate the type of verbs, the category of transitivity and, if necessary, intransitivity, especially in cases where the verb can appear in folklore texts in both grammatical forms. We believe indefinite forms in -ти and -ть should be given in one dictionary entry. Verb variants with the suffixes -ова and -ува should also be given in the same entry, but the form in -ова should be given separately without interpretation and cross-referenced to the main form with the suffix -ува. Grammatical information may also include those parameters that appear irregularly and are, therefore, unpredictable in a certain general model of lexicographic description.

Мова фольклору своєрідна. Вона має виразні особливості на кожному мовно-структурному рівні. Граматика творів усної народної словесності теж має свою специфіку. Словник мови фольклору повинен мати виразне лінгвістичне спрямування. Вокабула, або ж реєстрова частина лінгвістичного словника, обов’язково має містити граматичну інформацію про слово. Подати усю граматичну інформацію про лексему, яка вноситься до реєстру словника, практично неможливо. Укладачам лексикографічних праць завжди доводиться обмежуватися певним найнеобхіднішим мінімумом, потрібним і достатнім для виконання тієї мети, яку вони перед собою ставлять. У цій розвідці ми спробуємо запропонувати такий граматичний мінімум, який буде, на нашу думку, достатнім для кваліфікованого лексикографічного опису граматики тих словесних фактів, що наявні у мові фольклору.Мова фольклору – це передусім усне мовлення, для якого властивим є варіантність, причому не тільки на рівні текстів, а й на рівні граматики. Традиційно при іменниках подають флексію родового відмінка. Основні варіанти флексій цього відмінка обов’язково мають бути відбиті у Словнику усної народної словесності. При заголовних словах-іменниках необхідно подавати ремарку, що вказує на рід. Також необхідно фіксувати й певні дані про категорію числа, зокрема відзначати множинні іменники. Прикметники, порядкові числівники, займенники прикметникового типу фіксуємо в початковій формі (називний відмінок чоловічого роду однини). Досить характерними для текстів фольклору є нестягнені та короткі форми. Ця виразна граматична особливість вищезгаданих частин мови також потребує, на нашу думку, відображення у словниковій статті. Традиційно в українських лексикографічних працях указуються займенники, прислівники, вигуки, службові частини мови. Cловникові статті, до яких входитимуть дієслова, а вони зазвичай подаються в інфінітиві, традиційно будемо супроводжувати особовими формами (першою та другою особою однини або за необхідності іншими закінченнями). Обов’язково вказуватимемо вид дієслів, категорію перехідності і, якщо треба, неперехідності, особливо в тих випадках, якщо дієслово може виступати в текстах фольклору в обох граматичних формах. Неозначені форми на -ти і -ть слід подавати, на нашу думку, в одній словниковій статті. Дієслівні варіанти з суфіксами -ова й -ува слід подавати теж в одній словниковій статті, але форму на -ова виносити окремо без тлумачення і відсилати за допомогою перехресного посилання до основної форми з суфіксом -ува. До граматичної інформації можна включати й ті параметри, що виявляють себе нерегулярно, тому є непередбачуваними у певній загальній моделі лексикографічного опису.